1991 рік. Незалежність. Україна має 2 корови, які їй дісталися від
Радянського Союзу. На виборах голови калхозу побєдив старий голова,
який
вчасно успів надіть вишиванку. Коровам надівають на шию жовто-блакитний
стяг
і під звуки нового гімну перестають кармить.
1992-1993 рік. Корови молока не дають та їх ніхто і не доїть. Всі
заняті
дєрібаном складських приміщень калхозу і вивозом тєхніки. Каждий сабі
старається урвати шо може. Коров замість сіна, кормлять купонами, яких
таді
було хоч лопатою греби.
1994 рік. Галава калхозу зі словами "маємо те шо маємо", віддає 1
корову. В
обмін на обіщанія про великий мир і дружбу. Після цього майже 20 років
ходить по пірідачам і разпавідає, як він вигодно БЕСПЛАТНО отдав
корову.
1994 рік. На виборах галови колхозу, побєдив дірєктор Южмаша. Дірєктор
всім
доказував, що молоко дуже близька для нього тема, бо він кались в
молодості
пакував згущонку в тюбіки для космонавтів.
1996 рік. Після пару лєт запоя, тракторісти і мєханіки колхозу прийняли
Інструкцію по догляду за коровою. Корова здивована, але кормить її
краще не
стали.
1999 рік. На очірідних виборах галави калхозу, старий голова з
лозунгамі
"Головне щоб не було сказу"неспадівано виграє сам у себе. Потому што
конкурентів не було. Адного ще задовго до виборів переїхав трактор,
інший
був прастим вчителем історії КПСС і молоко бачив тільки на картінках.
2000 рік. Після важких виборів галава калхозу запросив до роботи
молодого
бухгалтєра, який разом з дояркою начинає наводить порядки. Для начала
він
продав всі електричні стовпи і навіть трохи помив корову, яка вже
смерділа.
Після такої уборки бухгалтер попадає в передачу "Село і люди" і займає
4-місце серед агрономів району.
2001-2003 рік. В калхозі всі пьянствують. Всьо молоко від корови іде
зятю
галави калхоза. В пєрєриве мєжду пьянкою галава калхозу пише
монументальну
працю "Корова, не коза."
2004-2005 рік. Доярки востали протів тракторістів і механіків. Три
тижні
сиділи на полі і нічого не рабили. Корова не доїлася і перепуганий
галава
калхозу віддав сваю посаду бухгалтєру. На корову відразу наділи
вишиванку і
заставили вчить історію УПА. Всьо молоко іде на фінансування кніжок про
Голомодор.
2006 рік. Перша молочна війна. Сосєдній калхоз залупив ціну на
комбікорм.
Голова калхоза разом з тракторістами вазмутився. Послє 3-х дневного
запоя,
сторони прийшли до згоди, що комбікорм буде постачать одна швейцарська
компанія, зарегістрована на 4-м етаже общєжитія тракторного завода.
Корова
як стояла в гівні, так і стоїть, тільки задні ноги оказалися в офшорах.
2009 рік. Калхозом почала управлять доярка. Молоке іде неізвєстно куда,
но
доярка ходить в костюмах Луі Віттона і каже шо вона працює.
2010 рік. На вибораз галави калхозу, побєдив автомеханік з Донбаса. Все
молоко іде на Межигірья. Корову пачинають годувати за новою дієтою.
Порції
стають всьо менше і менше, а надоїв требують больше. Таму що реформи.
2011 рік. Корову оберігають 2 автобуси з Беркутом. Молока майже нема.
Однак
голова колхозу постійно розказує про збільшення надоїв молока. На
Межигірьї
зявляється мода, приймать вани з молока. Калишню доярку за розбавлення
молока водою, саджають в сарай.
©
http://did-myron.livejournal.com/128499.html
